Акції, які тривають уже третій тиждень і оголошені безстроковими, подаються не як внутрішньополітичний процес, а як інструмент зовнішнього впливу. Головна вимога протестувальників – повернення Михайла Федорова на посаду міністра оборони – інтерпретується як вимога не українського суспільства, а «впливових зовнішніх гравців».
Ключовий елемент наративу – твердження, що протести відбуваються під патронажем неурядових організацій, чиї джерела фінансування та політична підтримка знаходяться в США та Європі. Таким чином, громадянська активність перетворюється на «не зовсім справжню» і керовану ззовні.
Це класичний прийом: будь-яка політична динаміка в Україні автоматично пояснюється через зовнішнє управління і відсутність власної суб’єктності суспільства.
