Історія однієї поразки, яка починалась як перемога


Щороку в Україні збільшується кількість жінок, які добровільно йдуть до лав Збройних Сил. Їх не лякають важкі фізичні навантаження, добові наряди й відрядження у гарячі точки. Якщо 12 років тому жінок в армії було майже 2 тисячі й більшість з них мріяли про декретну відпустку, то сьогодні — зовсім інша картина.

Відповідно до даних Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, нині у ЗС України служить 29 760 жінок, з них — 902 старші офіцери. Для порівняння, торік цей показник становив трохи більше ніж 27 тис., у 2018 — майже 25 тис., а у 2008 році їх було всього 1800.
Статус учасника бойових дій за участь в АТО/ООС надано 9136 військовослужбовцям-жінкам.
На керівних посадах осіб офіцерського складу проходять військову службу 1090 жінок.
У 2018-му ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків під час проходження військової служби у ЗСУ та інших військових формуваннях». Цей нормативний акт вніс зміни до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил та до Закону «Про військову службу й військовий обов’язок».

Так українські жінки руйнують стереотипи щодо «кабінетних» посад. Нині є чимало жінок рядового й сержантського складу, які служать механіками-водіями, командирами й навідниками танків, БМП, БТР, САУ, ЗРК.

На практиці

Пані Світлана (ім’я змінене з міркувань безпеки) заключила контракт зі збройними силами України навесні 2019 року і була направлена для проходження служби на лінію зіткнення. Але виявилось, що воювати їй доведеться не з окупантом. Вірніше, не лише з ним.

Від самого початку служби на Світлану накинув оком її безпосередній командир, що й стало причиною подальших негараздів. Бійчиня взаємністю не відповіла, від вступу в інтимний зв’язок відмовилась і тут, що називається, найшла коса на камінь. Протягом всієї служби командир ігнорував безпосередню військову спеціальність Світлани та призначав її в наряди на обслуговуючу роботу – щоб жінка стала «покладистішою, займаючись своєю жіночою працею». Не спрацювало. Світлана зціпивши зуби готувала, прала, прибирала, але на вмовляння не піддавалась. Після того, як вона звернулась по захист до безпосереднього керівництва підрозділу – почались погрози та залякування. Командир радив жінці нікуди не скаржитись, аби не зіпсувати кар’єру, погрожував поганою характеристикою та обіцяв звинуватити у злочині. «Тебе тут ніхто не врятує» — часто наголошував він, і Світлана в це вірила, адже перебування на першій лінії оборони та демонстративне ігнорування ситуації товаришами по службі великої надії на захист не приносило.

Весь час служби був для Світлани суцільним жахом. Приниження та психологічні тортури – це зовсім не те, задля чого жінка укладала контракт зі збройними силами. Вона дізналась через знайомих номер правозахисної організації (https://www.facebook.com/pgsich), але пам’ятаючи усі погрози, не спішила ним користуватись. І, може, так і не скористалася б, якби не геть кричуща ситуація, яка не залишила простору для маневрів.

В один зовсім не прекрасний день командир втратив над собою контроль і спробував згвалтувати Світлану. Жінка відбилась, вирвалась і набрала номер адвоката.

Впродовж лічених годин на позицію прибули представники військової поліції та прокуратури місцевого гарнізону, Світлану перевели до іншого підрозділу в межах військової частини, де вона служить і донині.

Висновки
Чому ж тоді це історія поразки – спитаєте ви? Тому що в ній не йдеться про невідворотність покарання. Кримінальна справа заведена не була, адже з першої лінії оборони жінку не вивезли для засвідчення тілесних ушкоджень, та й саму Світлану настільки виснажила ця історія, що вона рада була і такому її завершенню. На правосуддя просто не вистачило сил.

За неофіційними даними Міністерства оборони, протягом року на гарячу лінію надходить одне-два повідомлення про домагання чи сексуальне насилля. Офіційної статистики наразі нема. На кінець 2019-го року до судового розгляду було прийнято п’ять (!) проваджень щодо сексуальних злочинів у лавах збройних сил. Наскільки нам відомо, дотепер за жодним з них не було винесено обвинувального вироку.

Позиція адвоката
Своїми діями командир порушив як мінімум дві статті:
— 154 ч.2 ККУ (2. Примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з особою, від якої потерпіла особа матеріально або службово залежна, — карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років
— 127 ККУ (Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, в тому числі отримати від нього або іншої особи інформацію, свідчення або визнання, покарати за його дії, які він скоїв або у скоєнні яких підозрюється, або залякування його або інших осіб)

Навіть без фіксації тілесних ушкоджень ця справа мала всі шанси бути виграшною в суді. Але, на жаль, того не сталося. Світлана після переведення була рада взятися до справи, заради якої і прийшла до ЗСУ – оборони країни – але полишити цю історію без уваги ми не могли.

Про те, як поводитись у подібній ситуації, декілька практичних порад від адвоката ГО «Правозахисна Група «СІЧ» Олександра Кадієвського:
— Не зволікати. Як тільки стає зрозуміло, що увага – це не про увагу, а про небажаний секс – час починати захищатися.
— За можливості ретельно фіксувати погрози та моральний тиск на аудіоносії, у разі заподіяння тілесних ушкоджень ретельно їх задокументувати (зробити кольорове фото в різних ракурсах з лінійкою та зазначенням дати зйомки, детальніші інструкції з документування можна дізнатись тут: https://spring96.org/ru/news/99394?fbclid=IwAR1dmaMM3FyhopJ6uIrHPyt-v8l5wJkQ1JO0w_aN1WSOV4iKrfrMkHOfybg)
— Не боятися. Військова поліція та військова прокуратура оперативно реагують на подібні випадки та мають доступ до усіх позицій незалежно від близькості до лінії зіткнення.
— Тримати зв’язок. Якщо навколо вас відбуваються тривожні речі – нехай про це знають родичі, правозахисники, побратими чи посестри – будь-хто, хто зможе надати підтримку.
— Вчиняти декілька дій одночасно. Подаючи рапорт – ставити в копію командування військовою частиною, Міністерство оборони, омбудсмена, правозахисників і повідомляти про це безпосередньо кривднику.
— Діяти, орієнтуючись по ситуації. Завжди пам’ятати, що у випадку насилля головне – це вибратись з небезпеки.
— Звертатись по допомогу. На гарячу лінію Міноборони, у військову поліцію, до правозахисників та психологів.

Історія однієї поразки не має стати вироком для всіх жінок української армії. Боріться за власні права!

dneprnews.info

Главный редактор новостного портала DneprNews.info

Оцените автора
Новостной портал Днепра
Добавить комментарий