Автор фрази про «русскій корабль»: Якби росіяни дізналися, що це я сказав, то додому не повернувся б

За словами морпіха, окупанти поводилися з українськими полоненими «гірше, ніж із собаками».

Росіяни, які взяли Романа Грибова з побратимами в полон, не знали, що він є автором фрази «Русскій воєнний корабль, іді на..!». Інакше чоловік не повернувся б додому.

Про це в інтерв’ю «Суспільному» сказав Грибов.

«Вони не знали, хто це сказав. І це добре, бо, думаю, зі мною негарно поводилися б у такому випадку. Додому я не повернувся б», – зазначив морський піхотинець.

Він розповів про події 24 лютого на острові Зміїний та перебування в полоні.

«Нас було там (на острові. — Ред.) багато. Коли саме ця фраза прозвучала, як це вийшло, не можу детально розповісти. Був панічний рух, тому навіть не скажу, в який момент це сталося… Прибув морський десант, вони включили свій знаменитий запис про те, що ми повинні здатися, бо нас будуть бомбардувати. І за командою ми здалися», — розповів Роман Грибов.

«Переодягали в робу зеків, тиснули морально. Ставилися до всіх однаково, їм було байдуже, хто перед ними – військовий, жінка, священник… Ми не знали, що твориться в Україні. Росіяни ж нам розповідали, що Київ та інші міста вже захопили, що немає сенсу повертатися, а якщо повернемося — нас приймуть там дуже погано», — зауважив Грибов.

Морпіх додав — загарбники не говорили, що захопили українців у полон. «Казали, що допомагають братському народу очистити країну від «націоналістичних», як вони це називають, угрупувань. Та сама «спецоперація», яку вони самі собі придумали. Те, що говорили ми, вони навіть не розуміли. Вони дуже зазомбовані», — підкреслив Грибов.

Витримувати фізичні і психологічні тортури допомагали думки про рідних і молитва.

«Подумки я був з ними постійно. Наче чув їх. Не приховую – щодня молився. Загалом усі трималися стійко і достойно. Були й побоювання, що не вийдемо з полону. Та багато всього думали, але й надія була», – сказав морпіх.

Роман Грибов розповів — ніхто з полонених не чекав, що їде на обмін: «…Думали, що на розстріл. Руки нам зв’язали, на шиї одягнули петлі, тому багато хто по дорозі задихався. Закидали в машину, як м’ясо, речі зверху накидали. Про те, що це обмін, ми дізналися в останній момент».

Джерело: lb.ua

DneprNews.info

Оцените автора
Новостной портал Днепра
Добавить комментарий